РЕНИЙСКИЙ ГОРОДСКОЙ СОВЕТ

Увага! Сеанси телефонного зв’язку “Пряма телефонна лінія» 

        Головне управління Державної служби України з питань праці в Одеській області 17 жовтня 2017 року з 10.00 до 14.00 проводить сеанс телефонного зв’язку на тему: «Локальний нормативно правовий акт – правила внутрішнього трудового розпорядку, оформлюємо  правильно».

         По телефонах 04840-6-25-52, 0973741562 на запитання роботодавців, найманих працівників відповість  старший інспектор Держпраці в Одеській області Сорокін Ігор Борисович.

Робота за сумісництвом в декількох роботодавців: чи повідомляти про це роботодавця за основним місцем роботи та за місцями роботи за сумісництвом? 

11.08.2017 р. набрав чинності Порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю,. затверджено постановою Пенсійного фонду України від 29.05.2017 р. №11-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.06.2017 р.

         Згідно цього порядку Пенсійний фонд повідомлятиме ДФСУ і Держпраці про недобросовісних роботодавців.

         Суб'єкти інформаційного обміну на центральному рівні будуть надвати інформацію в тому числі щодо роботодавців, у яких за сумісництвом працюють працівники, які працюють за сумісництвом у 5-ти та більше страхувальників (п. 1 розділу IV Порядку).       

         Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

         Сумісництво — виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій самій або іншій організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. На роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 (далі – Положення №43).

         У разі сумісництва передбачається укладення двох трудових договорів — за основним місцем роботи та сумісництвом.

         Законодавство про працю не встановлює:

         - будь-яких особливостей чи обмежень щодо порядку укладення трудового договору за сумісництвом;  

          - обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про основне місце роботи;

         - обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про інші місця роботи за сумісництвом;

         - обов'язків працівника щодо повідомлення роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи.

         Якщо працівник повідомляє роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

         Порядок роботи сумiсникiв та оплата їхньої працi регулюється постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.1993 р. № 245 "Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй" (далi - Постанова № 245) та Положення № 43.

         Тривалiсть роботи за сумiсництвом не може перевищувати чотирьох годин на день i повного робочого дня у вихiдний день. Загальна тривалiсть роботи за сумiсництвом упродовж мiсяця не має перевищувати половини мiсячної норми робочого часу. Оплата працi за сумiсництвом проводиться за фактично виконану роботу.

         Однак це обмеження поширюються на працівників державних підприємств, установ та організацій. 

         Оскiльки окремий нормативно-правовий акт, який би регулював умови роботи за сумiсництвом працiвникiв в роботодавців недержавної форми власностi вiдсутнiй, доцiльно користуватися положеннями Постанови №245 та Положенням № 43.

         Отже, якщо працівник працює лише у роботодавців недержавної форми власності, кількість годин, які він може відпрацювати сумарно, нічим не обмежена.

         Одночасного виконання роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом бути не може, оскільки сумісництвом вважається робота, що виконується у вільний від основної роботи час

         Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом. Тому він може працювати на одному, двох або бiльше пiдприємствах. 

Старший інспектор Головного

Управління Державної служби

України з питань праці в Одеській області                                  І.Б.Сорокін

Увага! Восені 2017 року проводиться призов на строкову службу

 Що робити роботодавцеві?

         Відповідно до Закону України від 25.03.1992 р. № 2232 “Про військовий обов`язок і військову службу”, Указу Президента України від 24.02.2017 р. №44/2017 “Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2017 році”, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 р.№352 “Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом”, у жовтні-листопаді 2017 року проводяться заходи по медичному обстеженню та призову громадян на строкову військову службу.

         Призов на строкову службу передбачає:

         - проходження працівниками призовної комісії;

         - відправлення їх до військових частин.

         А що призов на строкову службу означає для роботодавця?

         Він повинен виконати низку заходів:

          По перше, оповістити працівників про необхідність прибуття на призовні дільниці для проходження призовної комісії; Порядок оповіщення призовників про виклик на призовні дільниці визначено п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 921.

         Роботодавець повинен:

         - видати наказ про оповіщення;

         - довести наказ до відома призовників у частині, що стосується їх прибуття   

           до військового комісаріату у визначені строки;

         - проконтролювати результати оповіщення;

         - проконтролювати прибуття призовників до військового комісаріату;

         - письмово повідомити військовий комісаріат про осіб, які не виконали наказ

           та не прибули за викликом до військового комісаріату.

         По-друге, забезпечити державні гарантії на час проходження призовної комісії (у т. ч. на час проходження медичного огляду, а за потреби — медичного обстеження у лікувальному закладі); Відповідно до вимог п. 2 ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232  призовників звільняють від роботи на час, необхідний для виконання обов’язків, пов’язаних із призовом на військову службу, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, для чого роботодавець видає наказ про увільнення працівника від роботи. Підставою для видання наказу слугуватиме повістка військового комісаріату про необхідність прибуття на призовну дільницю.

         По-третє, увільнити працівника від роботи на час проходження строкової служби із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку (ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП); У разі визнання призовника придатним до військової служби, призовна комісія вручає йому повістку із зазначенням конкретного терміну прибуття до військового комісаріату для відправлення на обласний збірний пункт. При отриманні такої повістки роботодавець видє наказ про увільнення працівника від роботи у зв’язку із призовом на строкову службу з дати призову, зазначеної в повістці з наданням працівнику гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП: за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Старший інспектор Головного

Управління Державної служби

України з питань праці в Одеській області                                  І.Б.Сорокін

Продовжують надходити запитання щодо повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу

Запитання Чи повідомляти Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу за сумісництво, а також у разі виконання робіт за суміщенням?

         Нагадаємо, що згідно з положеннями ч.3 ст.24 КЗпП України  до Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на роботу подається при укладанні трудового договору з працівником.

         Відповідно до Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу (постанова Кабінету Міністрів України  від 17.06.2015 р.№ 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийом працівника на роботу») повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізособою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

         Працівник може бути допущений до роботи при дотриманні таких умов:

         - укладення належним чином оформленого трудового договору;

         - та повідомлення про цей факт територіального органу Державної

           фіскальної служби.

Відповідь

         Працівники кадрових служб нерідко плутають такі поняття, як сумісництво із суміщенням професій (посад).

         Відповідно до ч.2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

         Сумісництво - виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій самій або іншій організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. На роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43).

         У разі сумісництва передбачається укладення двох трудових договорів — за основним місцем роботи та сумісництвом.

         Законодавство про працю не встановлює будь-яких особливостей чи обмежень щодо порядку укладення трудового договору за сумісництвом.  

         Таким чином, при укладенні трудового договору за сумісництвом слід повідомляти у встановленому порядку територіальні органи ДФС про прийняття працівника на роботу до початку такої роботи.

         Натомість суміщення професій (посад) є такою формою системи організації праці, за якої працівник за його згоди одночасно із основною роботою виконує додаткову роботу за іншою професією або посадою на тому самому підприємстві в межах тривалості робочого дня. Порядок та умови праці осіб на умовах суміщення, визначені постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 р. № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)».

         Таким чином, у зв’язку з тим, що в разі доручення працівнику роботи за суміщенням окремий трудовий договір не укладається, то й повідомляти ДФС не потрібно.

Старший інспектор Головного

Управління Державної служби

України з питань праці в Одеській області                                  І.Б.Сорокін

Колективний договір: узгоджуємо із законодавством про оплату праці, які саме зміни слід внести  до колективних договорів

         Нагадаємо: з прийняттям Закону України від 06.12.2016 р.№1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) та Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р.№108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) зазнали з початком 2017 року істотних змін. У зв’язку зі зміною структур мінімальної заробітної плати, окремі положення колективних договорів почали суперечити законодавству. Закон № 1774 зобов’язав сторони, які уклали колективні договори, узгодити їх із законодавством (п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).   23 серпня 2016 року підписано Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в України, що також потребує переглянути діючі колективні договори.

         До колдоговору обов’язково вносять зміни, зумовлені змінами законодавства або колективних угод вищого рівня, що поширюються на сторони колективного договору.

         Нині тарифні сітки та інші системи оплати праці базують на прожитковому мінімумі для працездатних осіб, установленому на 1 січня поточного року.    

         Введено нові поняття до Закону про оплату праці: «мінімальний посадовий оклад», нижня межа якого теж — прожитковий  мінімум (ст. 6); -   «доплата до мінімальної зарплати» (ст. 3-1).

         Мінімальна заробітна плата (МЗП) не застосовується в колективних договорах як розрахункова величина з 01.01.2017 р.

         Суть необхідних змін до колективних договрів:

         1) встановити мінімальний посадовий оклад (тарифну ставку) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ст. 6 Закону про оплату праці). У 2017 році — 1600 грн.;

         2) змінити співвідношення оплати праці працівників до МЗП на співвідношення до прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року;

         3) прописати норму про доплату до рівня МЗП, якщо нарахована зарплата за повністю виконану місячну (годинну) норму праці нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати (у 2017 році місячна — 3200 грн., годинна — 19,34 грн.).

         Сторони можуть визначіти в колективному договорі ювілейні та святкові дати підприємства, з нагоди яких преміюватимуть своїх працівників.

         Нагадуємо, що роботодавець має дотримуватися  норм і гарантій, установлених законодавством про оплату праці, навіть якщо відповідні зміни ще не внесено до колективного договору. Це стосується нарахування зарплати за виконану місячну (годинну) норму праці в розмірі, не меншому за мінімальну заробітну плату, та доплату до її рівня, якщо працівник виконав норму.

Старший інспектор Головного

Управління Державної служби

України з питань праці в Одеській області                                  І.Б.Сорокін